All posts tagged кераміка

“В ЄДНОСТІ ТА ПРОТИЛЕЖНОСТІ”

В єдності та протилежності

У галереї «ЦеГлинаАрт» відкрилася виставка «Текстура»
22 листопада, 2017 – 10:10
ОЛЕСЯ ДВОРАК-ГАЛІК. «ЗАМКНУТЕ КОЛО». ШАМОТ, ПОЛИВИ, МЕТАЛ; ЛІПЛЕННЯ (2016)

В експозиції представлені роботи двох відомих українських художниць Наталки Борисенко (експериментальний текстиль) та Олесі Дворак-Галік (професійна кераміка).

Цей арт-проект сприймається як доволі цікавий з усіх поглядів — і за своєю ідеєю, і її авторами. Перш за все, виставка викликає інтерес несподіваним «вторгненням» у це вже звичне для киян «царство кераміки»творів художнього текстилю, які, втім, почувають себе у просторі «ЦеГлинаАрт» доволі впевнено. Мистецтво тканини настільки органічно, майже «в любовному екстазі», поєдналося з мистецтвом глини, що є підозра — це не останнє їхнє «побачення» в галереї.

Безперечно, ця співзвучність текстилю і кераміки виникає не випадково. Киянки Наталія Борисенко та Олеся Дворак-Галік — випускниці Львівської національної академії мистецтв (у минулому — Львівський державний інститут декоративно-вжиткового мистецтва), і обидві у своїй творчості наслідують головні принципи львівської мистецької школи — такі, як увиразнений вектор етнічної і національної ідентичності, глибоке осмислення надбань вітчизняного та світового мистецтва, запозичення всього найкращого з авангардних течій у поєднані з національними традиціями. І хоча ці дві талановиті пасіонарні жінки-творці є самодостатніми й суверенними художницями, кожна з яких на виставці показує самобутність свого мистецького обличчя разом з особистим та емоційним переживанням світу, однак вони є творчими однодумцями, які йдуть, хоч і різними стежками, проте, все ж, схожими формально-художніми шляхами.

Львівська alma mater привчила їх (Н. Борисенко в 1970-х — на відділі художнього текстилю, а О.  Дворак-Галік у 1990-х — на відділі художньої кераміки) не боятися образно-пластичних експериментів, що дає змогу мисткиням тепер сміливо балансувати на межі конкретного та умовного, фігуративу та абстракції як у текстильних, так і в керамічних композиціях. Тому експериментальний емоційний текстиль пані Наталії та авангардна темпераментна кераміка пані Олесі, які захоплюють внутрішньою художньою свободою їхніх авторів, не суперечать в експозиції «ЦеГлинаАрт», а чудово витримують сусідство і збагачують одне одного.

НАТАЛКА БОРИСЕНКО. ПАННО «ДОРОГА НА ЗАХІД СОНЦЯ».

ФРАГМЕНТ. ТКАНИНА; КОЛАЖ, ШИТТЯ (2017)

 

Поняття текстури в мистецтві доволі широке й багатозначне, про що свідчать і твори Н. Борисенко та О. Дворак-Галік: переважно абстрактні композиції, які заряджені динамічною енергією, ритмом, рухом, які приваблюють злагодженістю кольорових поєднань, а гармонія та колір разом з характеристиками його яскравості — це головні складові поняття текстури, яку жіночий творчий тандем поклав у основу ідеї свого арт-проекту.

Відомо, що текстуру зображення можна створювати штучно — у вигляді структур із графічних знаків, шрифтів, відрізків ліній, фрагментів трансформованих геометричних фігур. Так, великомасштабна керамічна інсталяція «Не будь плаский», яка привертає до себе увагу в центрі експозиції, а також декоративні композиції «Керамічний механізм», «Замкнуте коло», «Розмова на двох», скринька «Котушки» (усі із шамоту, декорованого яскравими поливами, в техніці ручного ліплення), побудовані на різноманітних варіаціях форми кола та овала з виразними текстурами і фактурами, які постали в художній уяві Олесі Дворак-Галік і талановито відтворені нею в експонатах виставки.+

Різнокольоровими геометричними фантазіями марить і Наталка Борисенко у своїх монументальних за розмірами текстильних панно: «Дорога на захід сонця», «Зелена композиція», «Рожева композиція», «В крапочку», які майстерно виконані художницею в її авторській техніці на межі колажу й шиття.

На виставці переконуємося, що текстура є важливим елементом і зображень у природі, знайдених нашими мисткинями в структурних елементах листя дерев (Н. Борисенко. Триптих-панно «Три дерева». Тканина; колаж, шиття), екзотичних рослин та квітів (О. Дворак-Галік. Декоративна пластика «Рослини на рифах», «КоралоКвітка», «КоралоКактус» — усі із серії «Мексика». Шамот, поливи, ліплення).

Око митця легко розпізнає текстуру хмар, води ба навіть, сонця (Н. Борисенко. Декоративні панно «Між краплинами», «Водна гладінь», «Сонячні зайчики». Усі — бавовна, розпис, гарячий батик), що не може не дивувати пересічного глядача.

Слово «текстура» з латини перекладається як «тканина», «зв’язок», «будова». І саме ці слова, напевно, є ключовими до розуміння «артівської» ідеї, якою захопилися Олеся Дворак-Галік і Наталка Борисенко. Проте головне, що в експозиції вибудовується атмосфера гармонії мистецтва тканини та кераміки — двох потужних видів сучасного професійного декоративного мистецтва України, яке розвивається в руслі загальноєвропейського художнього процесу, проте на тлі шанобливого ставлення до історичних традицій національного образотворення.

Зоя ЧЕГУСОВА, заслужений діяч мистецтв України, фото автора
Рубрика:
Газета:

Двоє українських художниць Олеся Дворак-Галік та Тетяна Василенко представлять Україну на Berlin Art Week

Двоє українських художниць Олеся Дворак-Галік та Тетяна Василенко представлять Україну на Berlin Art Week

Таня Василенко, Структура кольору із серії BOTANY

Таня Василенко, Структура кольору із серії BOTANY

У німецькій столиці з 15 по 17 вересня в рамках Berlin Art Week 2017 пройде 14-тий арт-ярмарок сучасного мистецтва Berliner Liste, в якому візьмуть участь двоє мисткинь з України – живописець Таня Василенко та художник-кераміст Олеся Дворак-Галік.

В цьому році Berliner Liste відбудеться в самому центрі Берліна на території колишнього поштового вокзалу Postbahnhof. На арт-ярмарку буде представлено 85 галерей з 37 країн, які покажуть шанувальникам мистецтва велику кількість робіт різних стилів та технік, від класичного живопису, скульптури та графіки до відео-арту та перформансів.

Таня Василенко, Лінійне сприйняття із серії BOTANY

Таня Василенко, Лінійне сприйняття із серії BOTANY

Таня Василенко представить роботи з трьох своїх серій: «6 почуттів», «Час» та «#BOTANY». За словами художниці, дві серії з яких ще не були представлені в Україні. «Ми ведемо міжнародну співпрацю вже на протязі декількох років. В цьому році вирішили брати участь в арт-ярмарках різних країн світу. Berliner Liste став першим місцем, де ми покажемо на виставці свої твори міжнародній аудиторії та матимемо чудову можливість поспілкуватися та обмінятися творчим досвідом із галереями та митцями, які братимуть участь в цьому заході», — розповіла ArtsLooker художниця Таня Василенко.

Олеся Дворак-Галік, КоралоКактус із серії Мексика

Олеся Дворак-Галік, КоралоКактус із серії Мексика

Художниця-кераміст Олеся Дворак-Галік покаже у Німеччині серію своїх робіт «Мексика», які були створенні під враженнями від поїздки в далеку країну. Глядачі зможуть побачити нові роботи під назвою «КоралалоКактус», «Сомбреро», «Беліз» та «КоралоКвітка».

Олеся Дворак-Галік, Осіннє дерево

Олеся Дворак-Галік, Осіннє дерево

«Мексика виявилася цікавою і своєю історією, і природою, старою архітектурою і поверненням культурних традицій у сьогодення, мови, яку винищили Іспанці, і ще можна довго описувати, що вразило там, але важливо те, що відбулося після повернення до дому. В майстерні я дозволила собі попрацювати без ескізів, без розрахунків, тільки інтуїтивне ліплення, повна свобода», — говорить Олеся Дворак-Галік.

01.09.2017

ART UKRAINE про фестиваль “ЦеГлина”

Олеся Дворак-Галік: «Ми працюємо, щоб представляти столиці мистецтво керамістів»

Своє п’ятиріччя святкує фестиваль сучасної кераміки «ЦеГлина». ArtUkraine поговорив із його засновницею, керамісткою Олесею Дворак-Галік, про діяльність однойменної галереї, ініціативність у культурі й про те, як формувати тренди в мистецтві. 

 

Олесю, розкажіть, з чого починалася ваша організаторська діяльність стосовно виставок кераміки в Києві?

Коли в 2012 році в Музеї сучасного мистецтва, що базувався  тоді на вул. Глибочицькій, відбулася моя перша персональна виставка «В ритмі сонця», для мене було несподіваним, що її відвідало багато незнайомих людей. Це надихнуло. Тому я залюбки організувала разом із Оксаною Білоус фестиваль «Сучасна кераміка в урбаністичному просторі», який відбувся на території колишньої швейної фабрики на вул. Боричів Тік в рамках проекту «Літо на «Юності». Тоді часи О. Білоус презентувала виставки предметного дизайну в P.ART.COMі, і  я співпрацювала з її галереєю. Вона хотіла організувати показ кераміки і скла під відкритим небом, на зразок «Фестивалю скла і кераміки на траві» у Санкт-Петербурзі. А я запропонувала зосередитися на кераміці, бо саме її  мені хотілося розвивати. Ми намагалися представити садово-паркову пластику,  монументальну скульптуру і інсталяції з кераміки. Так стартував наш перший проект, що заклав основу «ЦеГлині».

 

Фестиваль Сучасної кераміки в урбаністиному просторі

Після закриття галереї «Гончари» на Андріївському не було великих проектів (окрім персональних та виставок Спілки художників), де показували б багато кераміки. Це теж стало для вас поштовхом?

Зазначу, в галереї «Гончари» у дворі була ще виставкова зала, про яку мало хто знав, де теж експонували кераміку, але художників не піарили. Я про неї дізналася лише тому, що там виставлявся Володимир Хижинський. Фактично ми започаткували фестиваль через те, що мені самій не було в Києві проекту, в якому я б із задоволенням брала участь. До виставок  сучасного живопису і скульптури нас керамістів не допускають, бо наше мистецтво сприймають як другорядне. А мені весь час хотілося заявити, що у керамістів є не менш цікаві твори, і ми можемо робити і contemporary, і що завгодно. Хотілося показати різноплановість сучасної художньої кераміки, об’єднати професійних керамістів.  Але п’ятирічний досвід показав, що це утопія. Насправді, коли люди об’єдналися, то зрозуміли, що їм потрібно рухатися у різних напрямках. Відмежувався посуд і ужиткова кераміка, яка знову набула популярності, бо люди повертаються до використання керамічного посуду у побуті. Оскільки мистецтво мало продається, у багатьох керамістів немає стимулу його робити. Їм легше виготовити посуд на замовлення і швидко отримати дохід, ніж займатися творчістю. Хоча деякі майстри продовжують творити незалежно від того, продається робота чи ні. Кожен рік після того, як ми провели фестиваль, багато людей чекає, що наступного року ми покинемо цю справу через складнощі організації і фінансування.

 

А ми навпаки, чекаємо, коли буде наступний…

Так, і коли я зрозуміла, що є люди, які чекають на наступний, я собі дала установку, що буду продовжувати фестиваль, поки мені буде цікаво.

 

«ЦеГлина» (2014)

 

Як ви будували смислове наповнення фестивалю, обирали тему?

Кожен рік ми намагаємося закласти у фестиваль якусь соціальну складову. Ідеєю першого фестивалю був показ кераміки на вулиці. Однак виявилося, що у нас мало художників, які створюють композиції, здатні витримати навантаження вуличної атмосфери.  І ми перейшли в приміщення. Другий захід отримав назву «ЦеГлина» (2014) і відбувся у виставковій залі НСК «Олімпійський». Метою фестивалю було представлення ВУЗів України, які навчають мистецтву кераміки. Ми показали дипломні роботи студентів Національної Львівської академії мистецтв і Львівського коледжу декоративно-ужиткового мистецтва ім. І. Труша, Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука. Я запросила співкуратором Юлію Островську для того, щоб забезпечити мистецтвознавче підґрунтя і фіксувати цю подію. Долучилася і Зоя Чегусова, яка написала аналітичну статтю. Вона нас завжди підтримує, намагається відвідувати наші виставки, надати свою пораду. Приємно, що нас приїздили привітати науковці із Опішні і Полтави. Третій фестиваль (2015) ми провели вже не в міському просторі або сучасній залі, а в музеї «Духовні скарби України». Це теж був цікавий досвід, адже ми вважаємо кераміку високим мистецтвом і прагнемо долучитися до класичної спадщини. Після виставки найкращі твори поповнили колекцію музею, були представлені на аукціоні «Корнерс».

 

І так несподівано народився арт-простір «ЦеГлинаАрт», який прийняв четвертий фестиваль…

Річ у тім, що в музеї «Духовні скарби України» дуже велика виставкова зала (600 кв. м), а з кожним роком цікавих робіт для показу все менше, і важко зібрати масштабний проект. Менше представлено напрямки, які ми хотіли б розвивати (інсталяції, арт-об’єкти), не бачимо творчих експериментів молоді. Відсіялися деякі митці, бо ми вимагаємо участі у фестивалі новою роботою. Можливо, ці речі відбуваються природно. Хтось народжує діток і відходить від професійної справи. Хтось через фінансові проблеми не має можливості обпалювати. Деякі не хочуть, щоб їх твір відбирали, хоча насправді, проводячи відбір, ми відсікаємо непрофесійну кераміку або ту, що не відповідає меті фестивалю. Фестиваль намагається презентувати і пропагувати сучасне мистецтво, зроблене в останні один-два роки. Ми хочемо, щоб митець розвивався, йшов в ногу з часом, експериментував, придумував щось нове.

 

“ЦеГлина”, музей “Духовні скарби України”

 

До того ж, мабуть вже назріла необхідність перейти в свій простір. Нинішній я планувала задіяти як свою власну майстерню-галерею. Потім вирішила − нехай фестиваль проходитиме у меншому за площею приміщенні (200 кв. м), але тут будуть показані кращі твори однодумців, людей, які працюють в команді, готові іти разом на будь-які проекти. Зі мною колеги – Гія Міміношвілі, В. Хижинський, Юрій Мусатов – які розуміють, що є спільна справа – наша професія – сучасна кераміка, і ми намагаємося рухатися до однієї мети. Ми дуже різні індивідуальності і митці, але можемо домовлятися про співпрацю, висловлюватися стосовно наших робіт одне одному і не ображатися. Ми домовилися, що будемо розвивати проект разом допоки в нас є інтерес.

 

Ваше мистецьке угрупування збирається і обговорює наступні проекти разом?

Яким має бути наступний фестиваль, напевно, вирішую я, тому що хтось один має взяти на себе місію генератора ідей, відповідальність за рішення, систематично організовувати нові проекти. Коли в серпні 2016 року ми відкрили галерею фестивалем, відвідувачі запитували, що ми плануємо наступного разу. Це спонукало проводити поміж фестивалями виставки і показувати різну кераміку. Оскільки ми називаємо себе професіоналами, то можемо розвинути будь-яку тему. Ідей завжди багато, дехто хотів би бачити і персональні виставки, але їх готувати довго, складно зреалізувати творчо і матеріально, адже потрібно спромогтися заповнити великий простір.

 

Мистецький Арсенал, Скульптурний салон, 2015

 

Стежачи за виставками галереї, я помітила, що не всі автори мають справу зі скульптурою, так само, як з пластами, мініатюрою. Який проект був найвдалішим за ідеєю, втіленням, якістю робіт, цікавістю до нього відвідувачів?

Кожен раз – це інші емоції і твори, інші проблеми і їхнє вирішення. Цікавість до нового проекту залежить від того, як був зроблений попередній. Для мене немає різниці: працювати із площиною або з об’ємом. Мені здавалося, тема панно буде благодатною, а виявилося, немає що показувати. Часто художники створюють речі на замовлення, і вони розходяться з майстерні. Не всі розуміють, як працювати із пластами. Приходиться пояснювати, що на пласті так само можна передати ідею, як у живописі, тільки керамічними фарбами. Скульптурних робіт, особливо абстрактних форм, за останні п’ять років стало більше. Цікаво спостерігати, як увесь час видозмінюється посуд Г. Міміношвілі і Ю. Олійника. Художники кожного разу додають щось нове і вписуються у різні за тематикою виставки. Пересічні люди іноді не уявляють, які трансформації форми переживає кераміка, бо їм немає де це побачити в звичайному житті.

 

Наразі ваш арт-простір – єдиний в Києві, який спеціалізується на експонуванні художньої кераміки. Свою нішу ви зайняли, у вас з’явилося певне коло прихильників-відвідувачів.

Так, багато різних людей. Ми хвилювалися, що в нове місце, до того ж, розташоване у промзоні, ніхто без спеціальної реклами не піде. Виявилося, люди приходять сюди цілеспрямовано. Деякі відвідують наші проекти, починаючи від першого фестивалю, деякі відслідковують саме фестиваль.

 

“ЦеГлина”, музей “Духовні скарби України”

В інших містах України є подібні галереї або керамічні проекти?

Я не знаю галерей, які б відстежували розвиток сучасної кераміки, організовували аналогічні заходи. Навіть у Львові, де багато керамістів, таких консолідуючих проектів немає. Окремі речі виставляються з-поміж інших різновидів мистецтва живопису, скульптури, на персональних виставках, «Весняному салоні». В Ужгороді так само кераміку виставляють у галереях. З 2014 року у Чернівцях проходить Міжнародний пленер художньої кераміки «Буковина». До речі, деякі митці саме на ньому дізналися про нашу галерею.

 

“ЦеГлина”, музей “Духовні скарби України”

Щодо Києва, ми завжди приймаємо участь у виставках секції декоративно-прикладного мистецтва Спілки художників. Якщо брати загальноукраїнські виставки у Будинку художника, потрапити туди сучасному мистецтву дуже важко. Там віддають перевагу традиційному або фолк-напрямку. Нещодавно ми брали участь в скульптурному проекті CORPUSCOLUM, де показують абстрактні скульптури і куди активно запрошують керамістів, які, до речі, становлять половину експонентів. Вважаю великим прогресом з боку організаторів заходу залучення не класичних скульпторів, а людей, які працюють з об’ємом, не має значення, в якому матеріалі. Наприкінці квітня я експонувала свої скульптури на ленд-арт проекті «Ландшафтна весна 2017», що відбувся у Національному ботанічному саду ім. Н. Гришка. Таким чином, в Україні є проекти, де кераміст може застосувати свої здібності, але специфічного всеукраїнського немає. Раніше єдиним центром, де було професійне середовище, куди я могла приїхати поспілкуватися з керамістами, була Опішня.

 

Виставка “Вічне коло”

“ЦеГлина”

 

Опішняни могли б презентувати у вас свої проекти і вас запрошувати до себе.

Звісно. Цього року, напевно, вперше відбувся деякий поступ: мене та інших потужних керамістів (Світлану Пасічну, В. Хижинського, Сергія Радька, Нелі Ісупову) запросили бути членами журі на Бієнале кераміки, що відбудеться влітку 2017. Ми погодилися на їхні умови: не брати участі в конкурсі, лише відбирати твори і експонуватися в спільній виставці. Насправді це дуже хороший досвід, бо я заінтригована: чи впізнаю почерк колег, адже участь у конкурсі буде анонімною. Опішняни теж вимагають нових робіт і переможця нагородять грошовою премією. Цікаво, чи грошовий приз стане стимулом для художників зробити своєрідний твір. Знову ж таки, в усьому світі бієнале проходять переважно у великих містах, відомих центрах або столицях. А хто зможе приїхати на бієнале до Опішні? Дорога туди складна.

 

Чого ви мрієте досягти у своїх проектах?

Я все-таки мрію брати участь у якості митця в спеціалізованих керамічних заходах в Україні і за кордоном. Звісно, я хочу представляти «ЦеГлину» у світі на міжнародних виставках, але наразі це складно, бо по-перше, мій проект має пройти конкурсний відбір, по-друге, потрібно заручитися серйозною фінансовою підтримкою. Сподіваюся, нам вдасться зробити з української художньої кераміки потужне явище, відоме не лише у нас в країні, а й у світі.

 

Олеся Дворак-Галік

Мої роботи в ART HUB

13509045_613700592140323_253271028939139580_n

Hub

13518194_10208938471874569_670170010_o

 

Прогулюючись вулицею  Богдана Хмельницького повз будинку 8/16 і заглянувши у вікна ART HUB ,можна побачити мої керамічні твори.

“Ботаніка” у галереї “Лавра” і моє “Дерево життя”

«Ботаника» от современных украинских художников

В столице состоялось открытие всеукраинского арт-проекта «Ботаника».
Открытие арт-проекта «Ботаника»Открытие арт-проекта «Ботаника»
Открытие арт-проекта «Ботаника»Открытие арт-проекта «Ботаника»
Открытие арт-проекта «Ботаника»Открытие арт-проекта «Ботаника»

Художники из разных городов страны, представители разных школ и направлений, классики украинского современного искусства и молодежь рассуждают о естественной красоте природы и философии. Идея «Ботаники» принадлежит харьковским художникам Артему Волокитину и Татьяне Малиновской. Инициатором киевской выставки стал благотворительный фонд UnlimitedArtFoundation. Проект поддержали DymchukGallery и харьковская галерея COME IN. Кураторская группа: Артем Волокитин, Татьяна Малиновская, Анастасия Леонова и Юлия Нужина.

Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»

Ботанику в живописи дополнят инсталляции из растений созданные мастерами флористического искусства компании LoraShen. Это арт-объекты из живых растений, где под увеличительным стеклом можно рассмотреть всю неповторимость и оригинальность главного творца красоты – природы.

Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»

На подобных основаниях возникла «Ботаника» – кураторский проект, в котором приняли участие художники из Харькова, Киева, Донецка, Запорожья, Одессы, Львова, Севастополя. Кураторами были поставлены два условия: строгость композиции и свобода техники, а центральным мотивом выступило флористическое разнообразие. Так был собран ряд работ, среди которых произведения Виктора Сидоренко, Олега Тистола, Николая Маценко, Игоря Гусева, Юрия Соломко, Петра Бевзы, серия элементов флористики Нины Мурашкиной, Анны Мироновой, Анастасии Подервянской, арт-объекты Юрия Мусатова, Антона Логова, керамика Беаты Корн и другие работы. В экспозиции они представляют собой ботанический атлас и философский трактат одновременно. Массивным акцентом экспозиции стал «лес» из двухметровых линогравюр Сергея Погребинского.

Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»

«Ботаника» – это выставка-лаборатория, в которой экспозиция – это и лес, и сад, и размышления над смыслом жизни. В тоже время это пространство для эстетического наслаждения красотой окружающего мира и современной живописью», — комментирует Татьяна Миронова, директор галереи Лавра, основатель благотворительного фонда UnlimitedArtFoundation.

Открытие арт-проекта «Ботаника»Открытие арт-проекта «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»

В основу концепции «Ботаники» легло сочинение Вольфганга Гете «Метаморфоз растений» — ключ к пониманию произрастания растений и человеческой жизни. Гете выступал против «поспешности нетерпеливого рассудка». Историю, логику и феноменологию жизни должен был определить глаз. Растение могло рассказать об устройстве мира.

Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»

В частности художник Антон Логов представил свою работу под названием «Дети цветов».

«Тема ботаники очень интересная и очень широкая в своем диапазоне. Вот как раз неоднозначную сторону ботаники я и хотел показать. Вообще я прогнозировал, что в целом будет все предсказуемо на выставке: цветы, деревья, флора и фауна. Но мне хотелось выразить природу именно через предмет. А предметом в моей инсталляции в первую очередь является большой холст, который у меня был написан еще два года назад. Тогда я его не очень удачно загрунтовал, как мне показалось. Но мне это понравилось, я изобразил на нем такой эффект историчности, документальности, некий артефакт. Когда думал о том как буду представлять свою инсталляцию, захотел сделать некий фон, поверхность через возвышенность, некий подиум. Хотелось создать эффект полета, зависания. Сейчас у меня зависшее состояние. Я чувствую, сейчас еще много всего от «совка» осталось. Все эти одеяла, весы, советские предметы оттуда. Согласно этому набору я решил назвать инсталляцию «Дети цветов». Было такое движение в Америке в 60 — 70 годах — хиппи. Они были и в советском союзе. Так что свою «ботанику» я представляю именно через аспект того времени. У меня это и декор, и оформление. В советском союзе оформляли все тем, что было вокруг. Я помню эти одеяла еще с детства. А весы, которые присутствуют в моей работе, я нашел на улице. Шел и просто их обнаружил. Видно, что они давно стояли, поржавели. Кроме того в работе «Дети цветов» я использую холст и одеяло — это разность материалов и взаимодействие одновременно. Одеяло оригинальное. А смысл инсталляции в том, что я совмещаю разные фактуры, поверхности. Эти же орнаменты есть и у Матиса. Я показываю такой дух истории. Хочу отметить, что выставка «Ботаника» очень интересно решена. Все эти цветы и деревья, и живопись, и инсталляции. Я считаю, что моя работа здесь очень гармонично вписалась», — художник Антон Логов.
Антон ЛоговАнтон Логов
Антон Логов - «Дети цветов»Антон Логов – «Дети цветов»
Антон Логов - «Дети цветов»Антон Логов – «Дети цветов»

Известная украинская керамист Олеся Дворак- Галик представила работу «Дерево жизни».

«Моя работа называется «Дерево жизни». Она вообще очень интересно решена: деревяшка, которая является основой этого дерева, нашлась, когда я была на пленэре. Девушки, которые обрезали кусты, предложили мне ее забрать. Когда я их увидела, это были переплетенные ветви, непочищенные, просто срезанные с куста. Я себе представила, что этой веточке просто надо продлить жизнь. А что может быть с веточки? Дерево жизни! Я ее почистила, прилепила ствол, добавила еще несколько котушечек, которые завязались, как почки, как цветы, как листочки на этих веточках. Моя идея состоит в том, что на эти котушки можно намотать и размотать свои мечты ижелания. Здесь я также приделала маленькие ключики. Они не снимаются, всегда висят в этом домике, что бы каждый человек смог всегда подобрать себе тот ключ, спрятаться и иметь дом, вот такая задумка.

Эта выставка очень интересная, потому что здесь объединены в одном пространстве художники знаковые, известные, а также молодежь, люди, которые в основном не сотрудничают на одних площадках. Разные направления искусства собрали в одну идею, важна сама тема природы. Она, мне кажется, в творчестве всех художников присутствует хотя бы один раз. Потому что без природы, без того, что ты смотришь под ноги, ты не можешь творить», — художница Олеся Дворак- Галик».

Олеся Дворак- ГаликОлеся Дворак- Галик
Олеся Дворак- Галик - «Дерево жизни»Олеся Дворак- Галик – «Дерево жизни»

Одна из кураторов выставки «Ботаника» Татьяна Малиновская также презентовала свою новую картину.

«Это выставка о вечном и понятном. О том, что ясно любому человеку с рождения. О том, что окружает его в мире. О том, что он является неповторимым. Поэтому здесь каждый художник выражает себя через отражение его внутреннего мира в состоянии растений или ботанических картинок. В выставке принимают участие и мегазвезды, такие как Тистол, Гусев, и молодые художники Ирада Багирова, Елена Пронькина. Эту выставку мы готовили вместе с Артемом Волокитиным, а все художники нас поддержали. К этой выставке я подготовила свою новую работу. Это живопись. Идея возникла 18 месяцев назад, а реализация шла в течении полугода, но с перерывами», — художница Татьяна Малиновская.

Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Арт-проект «Ботаника»Арт-проект «Ботаника»
Художник Юрий Пикуль презентовал живопись.

«К этому проекту я готовился очень быстро, картину писал специально к открытию выставки. Моя работа состоит из текста и двух иллюстраций. Это имитация концептуализма — я изобразил юмор, иронию. Использовал для основы иллюстрации учебники по ботанике, по биологии. Я провел некоторую аналогию с физиологией растения и анатомией его отдельных органов с историко-культурным процессом. Сделал к этому такие иллюстрации и написал текст», — художник Юрий Пикуль.

Юрий ПикульЮрий Пикуль
Юрий ПикульЮрий Пикуль

«Я считаю, «Ботаника» очень интересный проект. Чем больше подобных проектов будет с завлечением нового поколения, тем лучше. Все работы гармонично подобраны», – арт-куратор Дмитрий Струк.

Дмитрий Струк, Юрий Пикуль и Евгений КарасьДмитрий Струк, Юрий Пикуль и Евгений Карась

Выставка продлится до 10 мая в галерее «Лавра».

Открытие арт-проекта «Ботаника»Открытие арт-проекта «Ботаника»
Открытие арт-проекта «Ботаника»Открытие арт-проекта «Ботаника»